Як вибрати опонентів на захист дисертації?

Обов’язковий етап захисту дисертації – опонування. Це публічно організовані дебати у вигляді обґрунтованих заперечень. Традиційно використовуються для виявлення спірних моментів у дослідженні та з’ясування недостатньо освітлених питань. Опоненти та наукові збори в опонувальних організаціях дозволяють автору здобути більше досвіду виступів за своєю темою, а також відшліфувати навички обговорення дисертації.

Опонент з дисертації – особа, що офіційно призначається. Це кандидат чи доктор наук – спеціалісти у відповідній галузі. Призначається два опоненти, один з яких або обидва мають бути докторами наук.

До завдань опонентів входить детальне опрацювання тексту та матеріалів дисертації, з метою виявлення невідповідностей вимогам, неузгодженостей у структурі чи змісті. Відгук може бути виключно позитивним, також як і у негативному обов’язкова вказівка позитивних сторін роботи.

Вимоги до кваліфікаційних характеристик та досвіду опонентів:

• Один з них має право бути членом цієї ради із захисту або бути співробітником організації, в якій створена рада.
• Не очолюють вузи, не працюють у відділах, лабораторіях та на кафедрах, де працює здобувач.
• Не входять до експертних рад та атестаційних колегій.
• Не заперечують проти своєї участі в опонуванні.
• Мають великий досвід в аналізованій науковій галузі, що підтверджується публікаціями та власними розробками.
• Здатні критично та об’єктивно оцінити дисертацію, визначити її місце серед аналогічних робіт.
• Мають неупереджене ставлення до дисертанта та проводять всебічний аналіз його внеску до дослідження.

При всій різноманітності заборон на призначення, опонентами можуть стати вчені, які не працюють в одній організації та не мають конфліктів інтересів із претендентом. Не є науковими керівниками, консультантами, співавторами його робіт та не брали участі у дослідженні. У вчених, що активно опонують, також встановлено обмеження: не більше п’яти дисертацій на опонування протягом року.

Так коло опонентів, що призначаються, поступово звужується, проте виконати всі вимоги ВАК можливо. Призначений опонент повинен висловити свою письмову згоду та подати заяву із зазначенням:

• наукового ступеня, звання;
• спеціальності, де професійно представлений опонент;
• місця роботи, посади;
• списку публікацій відповідно до профілю спеціальності, що розглядається, не менше трьох.

Формально до обов’язків опонента входить розгляд дисертації, надання письмового відгуку до ради з захисту, у термін не менше ніж за 10 днів до її дати, особиста присутність та участь у засіданні ради.

У процесі підготовки до захисту перед дисертантом постає питання запрошення опонента та оплати його роботи. Адже це колосальна праця – вивчити дослідження та дати оцінку. Згідно з нормативними вимогами, всі витрати, пов’язані з роботою опонентів, бере на себе раду із захисту. Але насправді переважно витратами доводиться займатися претенденту.

Авторитет та зв’язки наукового керівника з дисертації грають на руку аспірантові. Научрук може зняти багато проблем, оскільки сам нерідко виступає у ролі дружнього чи нейтрального опонента у своїх колег. При цьому «зворотне» опонування розглядається як послуга у відповідь.

Думки ради та наукового керівника можуть не співпадати, і кандидатурою на опонування виявиться небажана чи малознайома постать. Розташувати вченого до своєї роботи і себе, як автора, – завдання непросте. Як показує практика, навіть якщо опонента призначено «ззовні», рекомендується ввічливо «запросити» його на цю роль. Для цього обов’язковою є особиста зустріч для знайомства, передачі екземпляра дисертації, автореферату та обговорення деталей. 

Якщо у Вас з тих чи інших причин виникли певні складнощі з пошуком опонента, наша платформа залюбки допоможе Вам підібрати кандидатуру опонента на захист дисертації. Наша наукова спілка включає біля 100 вчених зі ступенями кандидатів і докторів наук різних спеціальностей.