Навчально-наукова платформа Study&Research Consult
Навчально-наукова платформа Study&Research Consult
Аргументованість вибору теми. Проєкт має чітку мету й обґрунтовану тему дослідження. Автор/-ка ставить конкретні питання й завдання, які намагається вирішити в роботі.
Доказовість. Автор/-ка підкріплює кожну тезу роботи доказами: фактами з авторитетних джерел, результатами власноруч проведених дослідів чи висновками експертів. Всю роботу важливо ретельно перевіряти на обґрунтованість і відсутність сумнівних джерел і оцінних суджень.
Логічність і зрозумілість. Автор/-ка дослідження організовує його за чіткою структурою та наводить логічні, зрозумілі пояснення своїх тез. Усі обґрунтування автор/-ка завершує і робить максимально доступними для розуміння читачів.
Академічність. Автор/-ка роботи викладає інформацію в науковому стилі, а також вдається до коректного цитування і оформлення покликань.
Оригінальність. Роботу виконують самостійно, уникають плагіату й використовують лише власні ідеї, тези й думки. Якщо автор/-ка згадує у проєкті чужі ідеї чи результати досліджень, він або вона зазначає авторство й додаєє покликання на джерела.
Проєкт має ґрунтуватися на певних науковій та експериментальній базах, містити дані дослідів, спостережень чи пошукової роботи, які учасник/-ця провів/-ела особисто; результати їх опрацювання, аналізу та узагальнення; покликання на відповідні наукові джерела. Робота повинна відображати власну позицію дослідника/-ці.
Автор/-ка проєкту має чітко визначити мету, об’єкт і предмет, завдання та методи дослідження, відмінності та переваги підходів, які пропонує, і результатів.
Зміст і результати дослідження автор/-ка викладає стисло, логічно, грамотно й аргументовано, без загальних слів і міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.
Назва проєкту має бути стислою та відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішує.
До роботи автор/-ка додає відгуки наукового керівника чи наукової керівниці та рецензію фахівця/-чині у відповідній галузі із досвідом педагогічної, наукової чи науково-педагогічної роботи.
Наукова робота має містити наступні структурні частини:
Анотація є узагальненим коротким викладом основного змісту роботи. В анотації подають стислу характеристику змісту роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також зазначають висновки та результати роботи, ключові слова.
Зміст подають на початку роботи. Він містить назву та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.
Якщо в роботі використовують специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подають у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.
Перелік має складатися з двох стовпчиків: у лівому в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, скорочення або терміни, у правому — їх детальне розшифрування.
Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюють менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті під час першої згадки.
У вступі коротко обґрунтовують актуальність і доцільність теми, підкреслюють сутність проблеми, яку досліджують; формулюють мету роботи, зміст її завдань, об’єкт і предмет дослідження; подають перелік використаних методів дослідження, характеристику проєкту (теоретичний / прикладний); зазначають, які наукові положення учасник/-ця запропонував/-ла особисто, відмінність результатів цієї роботи від тих, що отримували раніше; повідомляють про наукове використання результатів досліджень або дають рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт повідомляють про практичну цінність результатів.
У разі використання в роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід наголосити на цьому і зазначити конкретний особистий внесок кожного та кожної з них. Також необхідно навести інформацію про публікації за матеріалами проєкту та апробацію результатів дослідження (за наявності).
Орієнтовний обсяг вступу — 2–3 сторінки.
Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів.
Кожний розділ розпочинають із нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом напряму дослідження та обґрунтуванням методів, які автор/-ка застосував/-ла. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки та стисло викладають наведені в ньому наукові та практичні результати — це дає змогу звільнити основну інформацію від другорядних подробиць.
В основній частині роботи наводять характеристику джерел, якими скористалися під час її написання, та короткий огляд літератури за тематикою дослідження, зокрема міжнародні та вітчизняні наукові публікації останніх років. Також окреслюють основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, зазначають питання, які не вдалося вирішити; обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методику та техніку дослідження; повідомляють обсяг роботи; викладають, аналізують та узагальнюють результати, подають їх оцінку.
Зміст основної частини має відповідати темі роботи (!) та повністю її розкривати.
Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язання наукової проблеми та поставлених завдань, які вдалося отримати у процесі аналізу матеріалу, оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, теоретичне i прикладне значення, акцентувавши увагу на кількісних і якісних показниках результатів, обґрунтувати достовірність і надати рекомендації щодо їх використання.
Список використаних джерел — елемент службового апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел. Його слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
Відомості про джерела складають відповідно до стандартів:
Додатки містять допоміжні або додаткові матеріали, які необхідні для повноти сприйняття проєкту, кращого розуміння результатів: проміжні математичні доведення, формули та розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.
Правила нумерування. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць і формул подають арабськими цифрами без знаку «№». Усі сторінки роботи, включно з титульною сторінкою, анотацією та додатками, нумерують наскрізно; номер на титульній сторінці не ставлять, а на наступних сторінках зазначають у правому верхньому куті без крапки в кінці.
Нумерують тільки розділи основної частини, а зміст, вступ, висновки — ні!
Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять. Заголовок розділу друкують з нового рядка.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу за принципом «номер розділу — номер підрозділу». Після номера підрозділу має стояти крапка, наприклад, «2.4.». Заголовок підрозділу наводять у тому самому рядку.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу таким чином: номер розділу, номер підрозділу, номер пункту, наприклад, «2.3.4.». Заголовок пункту наводять у тому самому рядку, але пункт може й не мати заголовка.
Після назв розділів, підрозділів і пунктів крапку не ставлять.
Формули нумерують у межах розділу. Наприклад, «формула (2.5)» означає «п'ята формула другого розділу». Номер необхідно брати у круглі дужки та розміщувати на правому березі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.
Рисунки нумерують у межах розділу та позначають словом «Рис.», наприклад, «Рис. 1.2».
Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Він містить номер розділу та порядковий номер таблиці, між якими ставлять крапку, наприклад, «Таблиця 2.3».
Додатки оформлюють як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Їх розміщують у порядку згадування в тексті роботи. Кожен із додатків розміщують на окремій сторінці. Додаток повинен мати заголовок, який друкують угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумерують великими українськими літерами та позначають словом «Додаток», наприклад, «Додаток Б».
Грамотна подача списку бібліографічних джерел - одна зі складових академічної доброчесності і має відповідати стандартам.
Під час написання роботи учасник/-ця має покликатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовує в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Покликатися слід на останні видання публікацій.
Якщо автор/-ка використовує відомості з матеріалів із великою кількістю сторінок, має точно зазначати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.
Текст цитати необхідно точно відтворювати (!) та наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропускати слова, речення, абзаци під час цитування можна, але без перекручення авторського тексту та з позначкою у вигляді трьох крапок. У тексті роботи можливе непряме цитування (переказ, виклад думок автора своїми словами), однак слід точно викладати авторські думки та давати відповідні покликання на джерела.
Покликання в тексті роботи на джерело зазначають порядковим номером за їхнім переліком у квадратних дужках, наприклад, «...у працях [1–7]...». Якщо в тексті роботи необхідно додати покликання на конкретні відомості, цитату наводять у лапках, а покликання беруть у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера матеріалу у списку використаних джерел і відповідної сторінки. Наприклад: «…набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».
Непряме цитування
Покликання на ілюстрацію в тексті роботи зазначають її порядковим номером, наприклад, «рис. 1.2».
Покликання на формулу наводять за допомогою її порядкового номера в дужках, наприклад, «...у формулі (2.1)».
На всі таблиці роботи мають бути покликання в тексті, водночас слово «таблиця» у цьому випадку пишуть скорочено, наприклад, «…у табл. 1.2».
У повторних покликаннях на таблиці та ілюстрації треба зазначати скорочено слово «дивись», наприклад, «див. табл. 1.3».
Формули в тексті роботи розміщують після покликання на них. Їх відокремлюють від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розміщують посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі та складні, розташовують на окремих рядках. Це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подають в одному рядку через кому, а невеликі нескладні формули іноді розміщують безпосередньо в тексті. Символи та коефіцієнти, що містить формула, слід описати безпосередньо під нею в тій послідовності, у якій їх згадують. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подають з нового рядка. Перший рядок починають словом «де» без двокрапки.
Ілюстративний матеріал у роботі (креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми чи фотографії) використовують для наочного представлення результатів дослідження та їх обґрунтування. Найчастіше в роботах використовують такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за годинниковою стрілкою.
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «таблиця» і її назву не повторюють — праворуч пишуть «Продовж. табл.» і зазначають тільки номер таблиці, наприклад, «Продовж. табл. 1.2».
Усі ілюстрації зазначають у тексті роботи. Якщо візуальний матеріал за обсягом перевищує третину сторінки, його слід винести в додатки.
Назву ілюстрації розміщують відразу після її номера, внизу.
Цифровий матеріал роботи оформлюють у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» пишуть з великої літери курсивом і розміщують у верхньому правому куті сторінки. Назву таблиці виокремлюють жирним накресленням, а розташовують посередині, симетрично до тексту.
Пам'ятайте, що кожна наукова робота має відповідати принципам академічної доброчесності, якої дотримуються дослідники під час роботи над будь-яким науково-дослідницьким проєктом. Вона передбачає, що проєкт дослідник/-ця виконав/-ла самостійно: не запозичував/-ла чужих ідей і напрацювань без зазначення авторства, не виривав/-ла інформацію з контексту й не вигадував/-ла факти.
